Русский
Русский
English
Статистика
Реклама

Опасная Укрзализниця: мои несколько историй из поездов

Источник: 24tv.ua

До карантину я щомісяця купувала від 6 до 18 квитків на потяги. Переважно нічні. Звісно, що Інтерсіті безпечніший і комфортніший, але не за всіма напрямками він є і не завжди підходить.

Важливо! Відсутність поліції та байдужість провідників: що не так з безпекою в українських поїздах

НЕбезпека: декілька історії з Укрзалізниці

Та навіть в Інтерсіті в першому класі я якось їхала поруч з чоловіком, який постійно матюкався, лаявся, принижував стюардів, вимагав вай-фай і розпускав руки. Чи почувалася я в той момент безпечно? Ні! Я в напруженні постійно чекала, що він вичудить наступної хвилини. Така собі надстресова подорож у січні цього року.

Коли я сідаю в потяг (завжди з однією і тією ж думкою – хоч би в купе були одні жінки/дівчата!), мої близькі часто запитують, чи пощастило мені з сусідами. І щастить не завжди. В Укрзалізниці нема опції жіночого купе, тож коли я їду з трьома чоловіками, це зовсім некомфортно. Я ніколи не почуваюся в ці моменти в безпеці.

Минулого року в листопаді нас в купе було троє – я, хлопець під 30 років спортивної статури і чоловік під 50, який одразу дістав пляшку горілки і почав пити. Молодик одразу ж ліг спати, а я не могла! Бо той чоловік не давав вимикати світло, пив і постійно щось бубнів. О першій ночі я не витримала і після сварки з ним і його погроз на мою адресу пішла до провідниці. Вона переселила мене в інше купе. Викликати поліцію чи начальника потягу відмовилася. Сказала, що "ну буває", "ну трохи випив чоловік, подумаєш – трохи не контролює себе". А я, звісно, "істеричка", "скандалістка" й "ненормальна".

Що пропонує міністр інфраструктури: Чоловік намагався зґвалтувати та побив жінку в потязі: реакція Криклія

Так само мені кажуть і тоді, коли я намагаюся першою зайти у вагон. "Ні, першим заходить чоловік!". І я відстоюю своє право зайти першою, бо прийшла першою. І якщо що – в мене в рюкзаку завжди є гумовий пеніс. На жаль, поки що мірятися з ним розмірами ніхто не захотів – я пропонувала! Це звучить, мабуть, смішно, але боротися зі стереотипами і забобонами непросто. І наступного разу таки телефонуватиму на гарячу лінію, якщо мене не пустять в потяг через те, що в мене нема пеніса.

Про це треба говорити

Звісно, що все це я згадую через страшну історію, що сталася з Настею Луговою (її на днях прямо в нічному потязі при дитині незнайомий чоловік намагався зґвалтувати і страшенно побив). І от питання про двері – чому вона не зачинилася. Три роки тому у мене вночі з купе вкрали телефон і всі гроші. Двері були не зачинені. Чому? По-перше, інколи буває страшенно жарко й душно (зачиненими в купе можна просто померти), по-друге, в купе найчастіше є інші пасажири, які ходять туди-сюди, і я, наприклад, не завжди контролювала, чи закрили вони двері. Хоча зараз вже контролюю!

Провідниця тоді сказала, що навіть якби купе було зачинене, то шахраї вміють його відмикати й для наглядності показала двері, які були таким чином відчинені, а пасажири пограбовані. Не знаю, правда це чи ні. Але! Коли взимку після операції я їздила тільки в люксі, щоб знизити ризики захворіти на ОРВІ чи грип, якийсь чоловік почав бігати по всіх вагонах і штовхати та матюкати пасажирів. Зчинився страшенний ґвалт. Я була одна в купе і зачинилася. Але мені все одно було дуже страшно! А якщо він відкриє двері? А якщо мені захочеться в туалет?

Два роки тому я їхала в плацкарті (вперше і останнє). І там була дівчина, яка розповіла, що вона дуже боїться купе і люксу, бо ніколи не знаєш, хто буде на сусідніх полицях, а плацкарт – більш безпечний. Тієї ж ночі нас з нею облапав один із пасажирів...

Зверніть увагу! Це маніяк, який діяв за відлагодженою схемою, – Лугова розповіла нові деталі нападу

Мені шкода, що Укрзалізниця не може забезпечити безпеку пасажирів, що нема можливості обрати "жіноче" купе, що всі нормально ставляться до вживання алкоголю в потязі. Що після побоїв чи зґвалтування в коментарях знову починають звинувачувати постраждалих! І я б дуже хотіла, щоб це змінювалося. І рада, що зараз моя стрічка в Фейсбук – це схожі історії. Бо щоб щось змінити, треба почати голосно про це говорити.

Автор: Юлія Ярмоленко
Оригінал

 

К списку статей
Опубликовано: 04.08.2020 16:40:07
0

Сейчас читают

Комментариев (0)
Имя
Электронная почта

Техно

Категории

Последние комментарии

© 2006-2021, simple-news.ru